Екскурсія містом

ГОЛОВНІ МІСЬКІ ВОРОТА

В північній частині міста в давнину перебували головні міські ворота Ольвії. На жаль, під час першої світової війни, коли Ольвія залишилася без охорони, кам'яні залишки древніх воріт і, пов'язаних з ними оборонних споруд, відкриті Б. В. Фармаковським в 1907-1908 рр., були розкрадені. Головні ворота складалися із двох прольотів. Великий проліт перебував у центрі; він вів у місто з півночі на південь. Малий проліт, орієнтований із заходу на схід, був розміщений на схід від великого прольоту. У тривожні часи двостулкові ворота обох прольотів закривалися наглухо засувами. Під час воєнних дій ворота, ймовірно, заставлялися зсередини каменями.

Будучи одним з найбільш уразливих місць міської оборони, головні ворота були укріплені чотирма вежами, по дві з кожної сторони, висунутими трохи поперед лінії воріт, внаслідок чого перед входом в Ольвію утворилася невелика площа. Ця система дозволяла тримати ворога не тільки під фронтальним, але й під фланговим обстрілом.

В Ольвії були й інші ворота: одні в стіні на Заячій балці, інші - в північній частині нижнього міста.

Варто відмітити, що в найбільш уразливих місцях міської оборони влаштовувалися додаткові перешкоди для ворогів. Так, у північно-західній частині Ольвії, там, де з’єднувалися Північна й Заяча балки, було влаштовано велике водоймище, що наповнювалося дощовими водами, що стікали сюди з навколишньої місцевості.

ДІЛЯНКА І

Ділянка І, знаходиться в північно-східній частині верхнього міста. Тут у давнину починався схил, що вів в нижнє місто, і  був  терасовидно забудований. Протягом багатьох років розкопок на цій ділянці розкрита частина верхніх трьох терас, розташованих одна нижче іншої на  1,5—2 м.

Основні будівлі, виявлені археологами, знаходяться на середній терасі. У напрямку із заходу на схід тут проходить вузька брукована вулиця, по обидва боки якої були будинки. На північ від вулиці відкриті  залишки великого будинку III-II ст. до н.е. Три входи з'єднували  його з вулицею. Кожен вхід вів у брукований дворик. Ансамбль з'єднувався з Північними воротами й південною половиною міста Головною поздовжньою вулицею.

Тут  життя почалося від другої половини  VI- кінця  VI  ст. до н.е. Ансамбль повністю припинив своє існування в середині I ст. до н.е. У перші століття нашої ери ця територія опинилася за межами міських стін. Будівельні залишки, що збереглися, використовувалися в  I ст. н.е. і частково в  II ст. н.е. для розрізнених будівель господарського призначення: зерносховищ, гончарних печей, виноробень, кошар. В II ст. н.е., в зв’язку з розміщенням в Ольвії римського гарнізону, більшість  будівель  були  зруйновано.  Це,  мабуть,  диктувалося необхідністю створення перед стінами нової цитаделі рівного простору без яких-небудь будівельних залишків, які могли б бути використані як укриття для  ворогів.

Розкопки   Центральної   частини   проводилися  з  незначними  перервами з  1946 по   1978  роки  експедицією Ленінградського відділення інституту археології АН СРСР під керівництвом Е.  И. Леві та А.  Н. Карасьова. З 1956 року   експедицією Інституту   археології АН  УРСР під  керівництвом  Л.  М.  Славіна, з   1972 року - Н.  О.   Лейпунської   розкопувалися  спорудження   Центрального кварталу й будинку адміністративного призначення в південно-західній частині агори.

АГОРА

Центром ансамблю була агора - площа розміром близько 2000 кв. м, навколо якої були зосереджені торгівельні, адміністративні, культові, громадські й навчально-спортивні будівлі. Агора, як площа, цілком ймовірно, виникла ще наприкінці VI ст. до н.е.

На півночі агора відокремлювалася від теменоса стоєю, яка представляла    собою  портик з двома рядами колон, очевидно, іонічного ордеру, відкритий убік агори. Від будівлі збереглися лише залишки фундаментів під зовнішні стіни й внутрішній ряд колон. Довжина зовнішньої  стіни стої 45 м; її  зведення відноситься до кінця IV ст. до н.е.

ТЕМЕНОС

Священна ділянка - теменос - представляла собою обгороджену територію, де розташовувалися храми й вівтарі найбільш шанованих божеств, а також скарбниці. Ольвійський теменос мав вхід зі Східної вулиці. Тут був центральний вівтар, храми Аполлона Дельфінія й Зевса та дві невеликі споруди, очевидно скарбниці.

За час свого існування - з кінця VI по II ст. до н.е. – теменос і його окремі будівлі неодноразово перебудовувалися. Наприкінці VI ст. до н.е. теменос ще не мав огорожі. Тут містилася більша прямокутна в плані вівтарна площа, до священного гаю вела спеціальна доріжка. На початку V ст. до н.е. теменос  був обнесений огорожею. У його північній частині будується храм іонійського ордеру Аполлона Дельфінія, поблизу від якого розташовувалася майстерня по виготовленню мідних виробів, скарбниця, водойма. В храмі Аполлона Дельфінія були влаштовані постаменти для установки статуй, міських постанов і декретів. Були зведені нові вівтарі, у тому числі для узливань і спалення.
Всі монументальні будівлі теменоса припинили своє існування не пізніше II ст. до н.е. Згодом тут, на місці центрального кам'яного вівтаря, з'являється   дерев'яний   вівтар.   Місце   це   шанувалося,   мабуть, і в перші століття нашої ери, хоча інші будівлі святилища  вже  більш  ніколи  не  відновлювалися.   У   I – першій половині II ст. н.е. на місці колишнього теменоса, у безпосередній  близькості від дерев'яного вівтаря, існували зерносховище, гончарні печі, виноробня.

Майже від всіх будівель VI-II ст. до н.е. – храмів, огорож, західного портика - збереглися лише незначні фрагменти: окремі камені або невеликі відрізки кладок, а також шарові основи. Виключення представляють головний вівтар, що є зразком високої майстерності ольвійських будівельників, і канали водовідвідної системи. Ці водогони  відводили, мабуть, дощові води у водойму, розташовану на Головній вулиці. З водойми води через кам'яний канал трикутного перерізу, що проходив під вимосткою Головної вулиці, надходили у водозбірну цистерну. Від нижньої частини цистерни відходив канал.

Внаслідок того, що шарові основи цих будівель повністю зруйновані, сьогодні експонуються їх схематичні плани в реставрованому вигляді (реконструкція А. Н. Карасьова).

ГІДРОСИСТЕМА

Система призначалася для постачання водою Нижнього міста й складалася з накопичувального резервуара (розміри в плані 2,8x2,0 м при глибині 3,95 м), керамічних труб, що проходили в спеціально виритій підземній галереї з оглядовими колодязями протягом 19,5 м (було виявлено три колодязі), і водоприймального пристрою, скоріше за все у вигляді фонтана. За припущенням А. Н. Карасьова саме в цьому місці поруч із водоймою знаходився ольвійський театр, що згадується в грецьких написах, біля якого й міг бути споруджений подібний фонтан. Вода в труби подавалася з резервуара за допомогою так званого сифона. Час функціонування цієї системи відноситься до V ст. до н.е.; пізніше, з кінця IV ст. до н.е., трубопровід був розібраний, а накопичувальний резервуар став використовуватись  для збору дощової води.

Зберігся резервуар, фрагменти кам'яного жолоба, у якому були покладені керамічні труби водопроводу і два оглядові колодязі. Звертає на себе увагу високоякісна кладка стін резервуара, типова для кінця V- IV ст. до н.е. Невеликі гнізда, влаштовані в стінах водойми, призначалися, очевидно, для кріплення конструкції сифона.

СХІДНИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ РЯД

Агора    зі    східної сторони  межувала з торгівельним рядом, від якого збереглися  залишки  восьми  підвальних  приміщень.   При розкопках тут  знайдена  велика  кількість  уламків  привозного чорнолакового ,   різного  місцевого  посуду,  близько  700  екземплярів монет.  Над підвалами розміщалися  наземні приміщення.  Фасади їх з боку агори, можливо, були об'єднані  портиком.   Час  існування  торгівельного  ряду  відноситься до другої половини IV-II ст. до н.е.

ГІМНАСІЙ

Приміщення гімнасію  виходило на південну сторону центральної площі  (V-III  ст. до  н.е.).  У результаті розкопок відкритий   внутрішній   двір - палестра,    оточений  з  двох сторін  портиками аттичного ордеру  (збереглися кам'яні бази   декількох  стовпів),   уздовж  його  східного  портика - лазневий комплекс, що складався  з декількох суміжних кабін з підводкою туди холодної й гарячої води, а також пристроєм стічної каналізації.  До комплексу гімнасія відносилася й група приміщень з колодязем глибиною більше  12 м і розташованих поруч трьох кам'яних резервуарів для підігріву води, що надходила по керамічному трубопроводі до лазневих будов.  У приміщенні з колодязем у ніші стіни було встановлено погруддя статуї Аполлона. На південному сході від цього комплексу виявлено кілька підвальних приміщень, в одному з яких знайдено 104 монети й 19 червоноглиняних  мініатюрних товстостінних флакончиків. Дослідники вважають, що група з трьох приміщень представляла собою невеликий торгівельний ряд;  одне   з приміщень, очевидно, було аптекою.
Поруч з гімнасієм, на захід від нього, на південну сторону агори виходив  будинок, скоріше за все, адміністративного призначення, де, можливо, розміщалися окремі магістратури. Від нього збереглися тільки шарові основи стін невеликих приміщень, що розташовувалися у два ряди.

Відразу за адміністративним будинком на південній стороні агори знаходився житловий будинок IV-II ст. до н.е.

Із заходу агора обмежувалася Головною поздовжньою вулицею Верхнього міста. Західна сторона її була забудована будинками (з півночі на південь) дикастерію (суду) і торгівельним рядом, що відокремлювалися від нього вулицею.

ОБОРОННА СТІНА РИМСЬКОЇ ЦИТАДЕЛІ

В II ст. н.е., з введенням в Ольвію при Антоніні Пії римського гарнізону, у південній третині Верхнього міста була зведена цитадель, оточена із заходу, півночі й північного сходу системою стін і веж. Очевидно, така система існувала й з південно-сходу, однак її місце розташування поки невідомо. Вхід у цитадель вів з півночі, де від воріт до півдня (до будинку римського гарнізону, відкритому на ділянці Л) вела вулиця. На захід від вулиці, на відстані приблизно 50 м від воріт, виявлені будівельні залишки й кілька присвят Аполлону Простату. Ці знахідки дозволили Б. В. Фармаковському припустити, що в II- III ст. н.е. тут перебував храм, присвячений Аполлону Простату.

У західній оборонній лінії цитаделі були використані й перебудовані залишки укріплень догетського часу (ділянка Заяча балка).

 

НГФ

 

Квартал складався із двох будинків площею близько 500 кв. м кожний, що представляють собою найбільш типові зразки великих ордерних ольвійських будинків. У вимощений прямокутними кам'яними плитами двір південного будинку (НГФ-1) можна було ввійти через вхідний коридор, у якому проходив водостік, що відводив воду із внутрішнього двору на вулицю. До півдня від коридору   знаходився  андрон.
Двір будинку з північної й східної сторони обрамляли два портики. У південній його частині був влаштований прямокутний у плані колодязь, вимощений добре обтесаними прямокутними по фасаду плитами та вапняковими блоками. Єдина система зв'язувала колодязь із каптажом  джерела.
У будинку налічувалося дванадцять наземних і не менш п'яти підвальних приміщень, що розташовувалися по чотирьох сторонах  двору.
На північ від будинку НГФ-1 знаходився другий будинок НГФ-2, аналогічний по характеру будівництва й площі, але ще більш багатий по декору. Він розміщувався на розі двох вулиць, а на півдні безпосередньо прилягав до будинку НГФ-1. Вхід у будинок був з Поздовжньої вулиці через квадратний у плані коридор у великий перистильний двір, вимощений обробленими кам'яними плитами й оточений колонами доричного ордеру. У південно-західній частині двору обладнаний прямокутний у плані, обкладений каменем колодязь.
Житлові підвальні й наземні приміщення розташовувалися по  трьох сторонах двору. Серед приміщень особливо виділявся своїм оформленням один з внутрішніх дворів будинку.  Його підлога була вимощена кам'яною різнобарвною мозаїкою у вигляді килима, середину якого прикрашала композиція з ромбів із хрестами всередині, а навколо - орнаменти меандру, плетінки з морської хвилі. По трьох сторонах мозаїки були спеціальні канавки: по них стікала вода при митті підлоги.

 

ДІЛЯНКА  НГ (Нижнє місто)

Ця ділянка розташована на північ від ділянки НГФ. Розкопувалася в 1935-1940,  1940 й  1947 роках. Тут розкриті залишки споруд міста перших століть нашої ери - захисної північної стіни  Нижнього міста  (зберігся  тільки фундамент шириною 1,65 м) та вежі , прямокутної в плані форми, які входили в захисну систему післегетського періоду.

Забудова міських стін у перші століття нашої ери була досить скупченою. Впритул до стіни примикав ряд житлових приміщень із окремими входами й підвалами, що служили, мабуть, для розміщення постійної охорони. Із зовнішньої сторони захисної стіни були влаштовані гончарні випалювальні печі.
На ділянці відкриті залишки двох вулиць і розташованих уздовж них  житлових будинків.  Найбільший  інтерес  представляє будинок пекаря в східній частині ділянки. При розкопках виявлена велика піч для випічки хліба й творило для замісів тіста. Планування будинку в цілому аналогічне елліністичним  житловим  будинкам Ольвії. Основні розходження  простежуються  в  техніці   кладок,  якість  яких  значно знизилася в порівнянні з попереднім часом. Печі мали напівсферичне склепіння, та вимощену глиняними плитками подову частину.
На ділянці знаходився також один з районів виготовлення ольвійської кераміки - місце розміщення гончарних майстерень перших століть нашої ери. Тут виготовлявся різноманітний посуд та інші глиняні вироби. Печі були різної форми та величини. Більшість із них являло собою двокамерні спорудження із цегли-сирцю й глини.

На ділянці НГ, у західній його частині, відкриті й звичайні житлові будинки. Один з будинків був впритул прибудований до захисної стіни.

ДИКАСТЕРІЙ  (Суд)

Виходив на головну поздовжню вулицю портиком, від якого збереглися  тільки шарові основи; внутрішній двір був оточений з півночі та сходу дванадцятьма критими приміщеннями. При розкопках  тут знайдено велику кількість черепків з продряпаними на них іменами. Такі черепкі називались остраконами і використовувались в суді при голосуванні. Крім того,  виявлено  близько  550   невеликіх  глиняних  коржиків – своєрідних лічильних фішок. Приміщення   побудовано, очевидно, в  III ст. до н.е. на місці раніше зруйнованого дикастерія.

В частково зруйнованому  підвальному приміщенні були знайдені рідкісні знахідки – дві бронзові псефи (жетони) для голосування.